Українська історія

Мстислав Удатный - Иван Подкова

Sat, 26 May 2012 13:02:52 GMT

Пасификація-На Вічну Ганьбу Польщі!!

Tue, 22 May 2012 22:44:04 GMT

Пасификація-На Вічну Ганьбу Польщі!!

Козаки у Франції

Tue, 22 May 2012 14:13:39 GMT

Originally posted by es_kander at Козаки у Франції

Цікава , але й досі не задокументована історія про участь зопорожців у 30 літній війні на боці Франції

Підрив Києва у 1941 році.

Tue, 22 May 2012 12:52:47 GMT

На Луганщині знайдено літню ставку ханів Золотої Орди

Fri, 18 May 2012 09:49:52 GMT

Співробітники Археологічного Центру «Спадщина» Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля в ході історико-краєзнавчого дослідження знайшли і локалізували місце розташування літньої ставки ханів Золотої Орди XIV століття на території Попаснянського району Луганської області.

Місце бази золотоординських ханів далівським археологам вдалося знайти за концентрацією підйомного матеріалу. Ставкою ханів виявився гребінь вузького вододільного плато діаметром трохи менше кілометра, обмеженого з півдня і півночі ярами. Плато полого спускається до джерел питної води і до переправи на лівобережну донецьку пойму - якраз навпроти сучасного оздоровчого табору «Зоря» Кремінського району. Місце розташування табору обрано дуже вдало: звідси відкривається мальовничий вид, а на навколишніх пагорбах, як припускають археологи, були розміщені сторожові застави.

Археологи припускають, що виявлена ставка належала хану Абдаллаху (1361-1370 роки). Цей хан був нащадком відомого хана Узбека, що розповсюдив у 1320 році іслам в Орді та заборонив посилати на Русь баскаків для збору данини. По суті Абдаллах-Хан був останнім ханом з династії Батия, тобто Батугідом. Він отримав владу при підтримці могутнього полководця і беклярбека Мамая.

(Читати більше)

..любой человек, в какой бы ситуации он не оказался, может сам выбирать свой путь..

Wed, 16 May 2012 16:56:44 GMT

Originally posted by dziadek82 at ..любой человек, в какой бы ситуации он не оказался, может сам выбирать свой путь..

Александр Гогун

ТРАГЕДИЯ ВОССТАНИЯ В ЛЬВОВСКОМ ГЕТТО
ГЛАЗАМИ ПОЛЬСКОГО ПОДПОЛЬЩИКА

Вторая мировая война дала миру не только примеры чудовищнейших преступлений, расцвета деспотизма и рабства, но и многочисленные случаи героизма, а также практического подтверждения той очевидной вещи, что человек рождён свободным и рождён для свободы. Вот и публикуемый ниже документ, на который автор во время исследования по смежной теме случайно наткнулся в Варшаве, как нельзя более ярко свидетельствует о том, что любой человек, в какой бы ситуации он не оказался, может сам выбирать свой путь - вне зависимости от национальности этого человека или его социального положения.

Приводимое свидетельство эпохи находится в Варшаве, в Архиве новых актов (Archiwum Aktów Nowych - ААН), в фонде № 207 - собрание документов Народных вооружённых сил (Narodowe Siły Zbrojne - НСЗ). Это была польская подпольная организация, во время Второй мировой войны, активно боровшаяся против нацистов и коммунистов. НСЗ не подчинялась руководству самой крупной и известной польской структуры Сопротивления - национально-демократической Армии Крайовой (АК), так как, в отличие от последней, была консервативно-националистической и, следовательно, радикально антисоветской. НСЗ имела на всей территории Польши, в состав которой до войны 1939 г. входила часть Литвы, Западная Украина и Западная Белоруссия, разветвлённую структуру подполья, включающую в себя соответствующие разведывательные отделы. Местные организации НСЗ периодически составляли отчёты о ситуации для своего центрального руководства. Один из этих отчётов - из «Округа Львов» - и приводится ниже. К сожалению, документ без подписи, хотя предыдущие точно такие же донесения подписаны Леоном Вжосом (Leon Wrzos).

очное библиографическое описание документа - AAN, 207/7, k. 203.

Перевод с польского - автора публикации. Текст отредактирован в соответствии с современными нормами грамматики русского языка. Поясняющие вставки в квадратных скобках - авторские. Часть документа опущена, так как её содержание не касается ноябрьского восстания в Львовском гетто, да и вообще истории Холокоста.

«Рап[орт] О № 23, 27.11.43.
Ликвидация евреев во Львове. После частичной ликвидации [львовских евреев] в первой половине ноября много осталось ещё в трудовом лагере около ул. Яновской - около 5000 евреев и евреек. Группа евреев-ткачей, работающих в лагере, договорилась с охраной лагеря, состоящей из советских украинцев [то есть проживавших до 1939 года не в польской Украине, а в УССР] и должна была при помощи этих охранников в ближайшие дни убежать из лагеря. О запланированном бегстве узнало командование [лагеря] и приступило к ликвидации ткачей-евреев. 18 ноября те начали защищаться, убили двух немцев, что дало повод к ликвидации всего лагеря. Началась суматоха. Украинские охранники отказались участвовать в убийствах евреев. Часть евреев убежала из лагеря, а с ними несколько охранников. Немцы разоружили оставшихся охранников в количестве 100 [человек]. Отправили к близлежащему вокзалу Клепарову, запихали в вагоны и вывезли в направлении Равы-Русской и Люблина. Евреи оборонялись с мастерских и бараков, бросались на немцев с ножами и бритвами, разрезали им горло и разбивали головы. Одна из евреек завладела автоматическим карабином и всё время отстреливалась от немцев. Борьба продолжалась 18, 19 и 20 ноября. Убито 40 немцев, все евреи убиты. Трупы вывезены автобусом днём и ночью на карьер в Лесинецком лесу. Лес этот окружают немецкие [полицейские] посты, а посредине, в песчаном карьере, происходят казни и сожжение трупов убитых. Обслуживающий персонал составляют евреи, для которых построен барак. Такой еврейский отряд в свою очередь несколько недель назад был ликвидирован, чтобы не осталось свидетелей тех преступлений; пришёл новый отряд. С 19 на 20.11 весь отряд убежал с карьера вместе с охраной. 20.11 появились машины с трупами евреев из лагеря, не нашли [рядом с карьером] ни одной живой души. Недоумение немцев было тем более велико, что бежала также немецкая охрана. Мобилизована вся львовская криминальная полиция, которая в 12 часов дня выехала автомобилями в Лесинцы для расследования и поимки беглецов. По официальным оценкам руководства лагеря, бежало во время ликвидации 160 евреев. Несколько беглых евреев схватили в городе 26.11. В мебельном магазине на ул. Раппопорта ликвидировано 25 беглых евреев, казни осуществляли украинские полицейские. (...)»

Итак, перед нами разные модели поведения людей трёх национальностей, представители каждой из которых обладают одинаковым социальным статусом.

Одни евреи поднимают восстание, практически без оружия бесстрашно бросаясь на сильнейшего врага, другие помогают нацистам в «окончательном решении еврейского вопроса». Одни украинские полицаи отказываются участвовать в убийствах евреев, либо убегают вместе с ними, обрекая себя на риск жизни в подполье и вероятных кар со стороны приближающихся Советов, либо практически по доброй воле отправляются в нацистский концлагерь, скорее всего, на смерть - с «отказниками» и дезертирами нацисты, особенно в конце войны, не церемонились. Другие украинские полицаи ищут беглецов - как своих соплеменников, так и евреев, - а также расстреливают найденных мятежников. И, наконец, одни немецкие полицейские осуществляют геноцид, другие, - нарушая присягу, - отпускают охраняемых ими евреев и бегут, скорее всего, в леса Львовщины, где на тот момент против немцев сражались красные, украинские и польские партизаны.

Львов. У них практически нет шансов пережить войну. Только не во Львове.

Львов. Улица Коперника.
Львовское гетто.

Львовское гетто.

"Еврейский мир", № 13-14 (267-268), июль 2005 г.

Європа, кордони країн: як мінялася карта континенту за останні 1000 років

Tue, 15 May 2012 15:26:32 GMT

Дуже цікава відео-інфографіка про те, як за останнє тисячоліття мінялася політична мапа Європи: змінювалися кордони, альянси, об'єднання, території, щезали та народжувалися країни.

Відбувалися захоплення земель та їх звільнення, імперії зростали або зменшувалися - одним словом, дивіться краще самі!

(Дивимося ВІДЕО)

Магдебургское право - Городская реформа 1870

Tue, 15 May 2012 10:01:07 GMT

"Українські щоденні новини" 23.07.1932 р New York

Sun, 13 May 2012 10:02:54 GMT

Галина Кухарчук. Секретарка Бульби-Боровця

Sun, 13 May 2012 08:05:25 GMT

1. 2.

частина 3

частина 4

частина 5

частина 6

частина 7

Западня для 11-го танкового корпусу

Sun, 13 May 2012 08:00:20 GMT

Кадри німецької фотохроніки про бій 8 липня 1944 року в районі Мецейова (нині смт. Луків Турійського району)

Протягом 30 хвилин 5-м тп СС і 5-м артилерійським полком СС було підбито 103 танки радянського 11 танкового корпусу, з них 75 знищені.

Про в'язниці

Sun, 13 May 2012 07:57:36 GMT

Стрийська в'язниця

Дубенська в’язниця

Школа відкрита Січовими стрільцями у Володимирі

Sun, 13 May 2012 07:50:17 GMT

Перша українська народна школа у місті Володимирі Волинському Волинської області була відкрита Cічовими стрільцями у 1916 році.

Світлини з Польщі

Sun, 13 May 2012 07:44:51 GMT

German soldiers before the pacification. Mnichow, july 1943.

AK Soldiers, August 1944.

(AK) Soldiers from Gory Swietokrzyskie, 1943.

1941-1942, Wieś ukraińska, fotografia wykonana przez żołnierza Wehrmachtu podczas ofensywy wojsk niemieckich.

Серпень 1920, Warszawa

Sun, 13 May 2012 07:43:47 GMT

Bitwa Warszawska, zdobyte sztandary bolszewickie.

Maj 1925, Budki Snowidowickie, powiat Sarny, Wołyń

Підпис під фото "Odprawa służbowa z zastępcą bolszewickiej strażnicy w Budkach Snowidawickich"

Польські світлини

Sun, 13 May 2012 07:38:27 GMT

1920, Ukraina
Oddział zwiadowczy 2 Pułku Ułanów wśród zabudowań na skraju wsi.

1920, Warszawa, Polska
Przemarsz żołnierzy Dywizji Syberyjskiej przez ulice Warszawy

Lato 1920, Warszawa - Radzymin, Polska
Kolumna jeńców bolszewickich na drodze z Radzymina do Warszawy.

Maj 1920, Kijów, Ukraina
Wkroczenie wojsk polskich i ukraińskich do miasta.

1920, Kijów
Gen. Edward Rydz-Śmigły przyjmuje defiladę wojsk polskich w Kijowie.

Kwiecień 1920, Winnica, Ukraina
Wyprawa kijowska - gen. Antoni Listowski (z lewej) w rozmawie z Semenem Petlurą.

1919, okolice Antopola, Polska
Wojna polsko-bolszewicka. Sztandar bolszewicki zdobyty pod Antopolem przez 24 Pułk Piechoty.

1919-1920, Lwów, Polska
Pociąg pancerny "Groźny" zbudowany w styczniu 1919 w warszawskich warsztatach kolejowych. Z polskimi siłami Frontu Wołyńskiego brał udział w ofensywie na Ukrainie i w maju-czerwcu 1920 roku dotarł 15 km za Kijów. Następnie, osłaniał odwrót polskich wojsk i w składzie 4. Armii wziął udział w Bitwie Warszawskiej (sierpień 1920). Podczas późniejszego pościgu za nieprzyjacielem, wziął udział w bitwie o Zamość.

1919-1920, Wołyń
Polscy żołnierze nad Stochodem.

1920, Wysoka Brzoza, Ukraina
Wojna polsko-bolszewicka. Polskie oddziały w drodze na Kijów. Karta pocztowa przesłana przez wachmistrza Zygmunta Leszczyńskiego bratu Stefanowi Leszczyńskiemu z Czeladzi - "Kochany bracie, Ślę ci fotografię z pola po którem my szli do boju z nad Ukrainy to jest pod Kijowem pod wsią Wysoka Brzoza".

1925, Polesie, Polska
Bryczka na zalanej wodą drodze. Podpis pod zdjęciem: "Jedna z wielu dróg Polesia".

1925, Polesie, Polska
Bryczka na zalanej wodą drodze, podpis pod zdjęciem: "Droga to czy rzeka?"

1925, Polesie, Polska
Granica polsko-sowiecka, topograf przy pracy nad wytyczaniem linii granicznej, podpis: "Mój, ostatnio stosowany, system pracy na "bezpiecznej" granicy wschodniej".

1925, Polesie, Polska
Topograf przy pracy nad wytyczaniem granicy, podpis: "Na granicy bolszewickiej panuje spokój...!!?"

1925, Polesie, Polska
Prace pomiarowe na granicy polsko-sowieckiej, podpis pod zdjęciem: "Punkt załamania się granicy pod kątem prostym - słup 1371".

Жахлива мить

Sun, 13 May 2012 07:35:29 GMT

Війна 1920 фото

Sun, 13 May 2012 07:33:43 GMT

Броньовик Austin-Kegresse "Lis" захопленийпід час бойових дій з більшовиками в Житомирі в квітні 1920 r., попередня назва - "Путіловець". Після війни броньовик встановлено як пам'ятник в Centrum Wyszkolenia Broni Pancernych w Modlinie.

Броньовик Garford-Putilov "Zagłoba"

Листопад 1920, Ukraina
Кін над могилою Jerzego Bąkowskiego, 2 Pułku Ułanów. J. Bąkowski загинув під селом Borniki 5 листопада 1920

1919-1920, Большевицький комісар перед червоноармійцями.

1925, Lwów, Polska
Американська делигація біля пам'ятника американським пілотам з ескадрильї im. Tadeusza Kościuszkа, загинувших під час польсько-більшовицької війни.

Плакати з часів І та ІІ світових

Sun, 13 May 2012 07:17:48 GMT

Львівський залізничний вокзал

Sun, 13 May 2012 06:34:11 GMT

1918-19 рр

Sat, 12 May 2012 22:22:13 GMT

"адреснa" агитпродукцiя....

„Адольфа Гітлера” знищили в Ковелі

Sat, 12 May 2012 15:33:52 GMT

127 днів і ночей тривала битва за „фортецю Ковель”, як „охрестило” місто залізничників командування Вермахту. Десятки тисяч бійців обох протистоячих сторін залишилось навіки лежати в братських могилах і поодиноких захороненнях. Сотні тон понівеченого металу, який колись був грізними бойовими машинами, ще майже десятиліття ржавіло навколо міста ковалів. Серед цих тон ржавого заліза був і німецький бронепоїзд, знищений радянськими воїнами-залізничниками в липні 1944 року. За однією з версій цей німецький бронепоїзд носив ім’я „фюрера німецької нації” Адольфа Гітлера.

Це була не перша втрата німцями бронепоїздів в районі Ковеля. У ході боїв березня – квітня 1944 року отримали значні пошкодження від вогню радянської артилерії 10-й та 27-й бронепоїзди, які були відправлені на ремонт до бази танкових військ в Рембертові поблизу Варшави. Пізніше 27-й був відновлений, а 10-й списаний на металобрухт .

Напередодні наступу лівого крила військ 1-го Білоруського фронту в районі Ковельського виступу (Люблін-Брестська наступальна операція) з Рембертова до Ковеля прибув 74-й бронепоїзд (модель ВР-44), який повинен був стати потужним маневреним засобам боротьби з радянськими артилерією та піхотою. Озброєний 88 мм протитанковими гарматами в баштах від „тигрів”, 105 мм гаубицями, зенітними та звичайними кулеметами і мінометами, які були захищені надійною бронею, такий монстр насправді був неабиякою підтримкою для піхотних та танкових підрозділів.

Протистояти цьому витвору німецьких інженерів отримав завдання 31-й Горьківський окремий дивізіон бронепоїздів під командуванням майора Володимира Михайловича Морозова.

Дивізіон був сформований 21 лютого 1942 року в Московському військовому окрузі. До його складу увійшли збудовані лютому 1942 року робітниками заводу ім. Дзержинського та залізничниками Мурома БЕПО № 659 „Ілля Муромець” та за такими ж кресленнями в депо «Горький – пасажирський» БЕПО № 702 „Козьма Мінін”. Бронепоїзди, обладнані 45 міліметровою бортовою та 20 мм верхньою бронею мали на озброєнні гармати Ф-34 (76 мм) в танкових баштах (Т-34), 25 та 37 мм напівавтоматичні зенітні гармати, реактивні установки типу М-8 („Катюша”), кулемети „Максим” та ДТ. Разом з десантно-мінометною ротою чисельність особового складу дивізіону складала 335 солдат і офіцерів.

Бойові дії дивізіон розпочав в березні 1942 року на Брянському фронті у складі 3-ї армії. Бронепоїзди отримали бойове хрещення в районі станції Виползово під Тулою. П подальшому підтримували вогнем радянські частини в ході Ржевсько – В’яземської наступальної операції в районі станцій Чернь та Мценськ. Згодом дивізіон приймав участь в боях під Брянськом, Орлом, Курськом, на берегах Дніпра, громив німців під Шепетівкою, Гомелем, Мозирем. Наприкінці травня 1944 року дивізіон з району білоруського міста Жлобин прибув на станцію Голоби.

Волинська земля стала для екіпажів бронепоїздів щасливою і навіки записала їх подвиг на скрижалі військової історії. ...Літнього ранку розвідники дивізіону засікли нову фашистську артилерійську батарею, котра чомусь дуже швидко міняла позиції. З’ясувати, що це не звичайна батарея, а новприбулий німецький бронепоїзд вдалось старшому лейтенанту Кравчені. Штаб бронедивізіону розробив план операції. Артилеристи одночасно повинні були вивести з ладу залізничне полотно, відрізати ворожому бронепоїзду шляхи відходу. «Іллі Муромцю» було поставлене завдання знайти і зайняти скриту вогневу позицію з якої можна було б вести вогонь на ураження без пристрілки. Долю бою повинні були вирішити секунди. Швидкість, точність, автоматизм при веденні вогню - ось що було необхідне для успіху. Операцію трохи не зірвав випадок – дерево на якому було обладнано спостережний пункт вночі було пошкоджене, то ж розвідникам Кравчені оперативно необхідно було обладнувати новий. Встигли. Близько 9-ї ранку машиніст Олександр Солдатов вивів «Іллю Муромця» на позицію. Артилеристи «Іллі Муромця, чекаючи сигналу, приготувалися до ведення вогню. Стрілки годинника невблаганно пересувалися по циферблату. Ось вже без двох хвилин дев'ята, а очікуваного німецького панцерцуга все немає. З'явиться чи не з'явиться? І раптом на горизонті з’явились ледь помітні кільця диму, а згодом і монстр, який наїжачився гарматами і кулеметами.

Після доповіді розвідників з рубки «Іллі Муромця» відразу поступила команда:

- По ворожому бронепоїзду! Десять снарядів на гармату! Реактивні установки по два залпи! Бронепоїздам! Вогонь!

Постріли з обох боків пролунали майже одночасно. Артилеристи «Іллі Муромця» під командуванням заступника командира бронепоїзда капітана Миколи Гаврилова проявили надмайстерність. Таємничий противник був накритий з першого ж залпу. Панцерцуг огризнувся у відповідь. Частина снарядів пролетіла зовсім поруч, декілька вдарили у вагон-баню. Другої спроби німцям не дали. Реактивні установки, якими командував старший лейтенант Геннадій Шагун вдарили по потягу. Над ворожим бронепоїздом піднялись клуби пари. Мабуть, снаряд потрапив серце – казан паровозу.

Коли 6 липня 1944 року Ковель був звільнений від ворога, солдати і офіцери 31-го дивізіону побували біля розбитого бронепоїзда. Гітлерівці так і не спромоглися прибрати останки спотвореної машини. Один з бійців побачив напис „Адольф Гітлера” і відразу сказав: „Ну, напевно, війні кінець – Гітлера ми завалили”...

Німці ж з доповіддю про втрату найновішого у Вермахті бронепоїзда доповіли у ставку Гітлера лише 29 липня 1944 року.

За знищення німецького бронепоїзда 31-й однбп був нагороджений Червоним прапором Президії Верховної Ради РРСФР, який на станції Голоби вручив командуючий бронетанковими військами 47-ї армії генерал-майор танкових військ Ілля Іванович Кретов.

...Бойовий шлях дивізіон закінчив у Франкфурті на Одері. Підрозділи дивізіону пройшли з боями від Волги до Одеру понад 2500 кілометрів, здійснили150 могутніх вогняних нальотів по передньому краю оборони і прифронтовим станціям постачання, брали участь в прориві оборони і у відбитті атак противника. Артилерійсько-мінометним і кулеметним вогнем знищено 15 німецьких літаків, 1650 солдатів і офіцерів, 94 кулеметні позиції, 42 артилерійський-мінометних батареї, 24 окремі гармати, 14 дзотів, німецький бронепоїзд, склади боєприпасів. За зразкове виконання завдань командування, за оволодіння правобережною частиною столиці Польщі - Прагою дивізіон 31 жовтня 1944 року був нагороджений орденом Олександра Невського, за участь в боях по звільненню Варшави отримав найменування «Варшавський» Герой артилерійського двобою з німецьким бронепоїздом - БЕПО № 659 „Ілля Муромець” за роки війни здійснив 164 вогневі нальоти, збив 7 літаків; знищив 14 гармат і 36 кулеметних позицій, 875 солдатів і офіцерів противника.

Відгриміли залпи переможного салюту. Фортеці на колесах повернулися на Батьківщину. У 1946 році в Барановичах дивізіон був розформований. Бронепаровози бронепоїздів «Козьма Мінін» і «Ілля Муромець» у 1971 році встановили на вічну стоянку в Горькому (нині Нижній Новгород) і Муромі як символ подвигів залізничників в роки Великої Вітчизняної війни.

ДЖЕРЕЛО автор Сергій Яровенко

Прутський мир

Sat, 12 May 2012 13:34:38 GMT

Originally posted by es_kander at Прутський мир

Будучі в ейфорії над перемогою над шведським військом, яка зовсім не була такою вагомою , як подавала і нині подає москвинська пропоганда,розлючений за наступ козаків Орлика і Гордієнка , Петро І ( розпинач - як почали називати його українці ) повів усього 18 тисяч рать-орди і 20 тисяч козаків - гетьманців прот Орлика і Гордієнка.Загнався за ними аж до Молдови.Молдовський господар Кантемір , васал Османії , з 5 тисячами війська приєднався до царя.
Проти них стали 20 тисяч орликовських і гордієнківських козаків , 30 тисяч татар-орди і 60 тисяч осман-орди ,шведські добровольці. 9 липня вони розгромили військо царя на річці Прут, оточили , фактично полонили царя. У битві полягло 10 тисяч гетьманців.
Цар попросив переговори."Великим золотом" , привезеним з Москви , переданим візірові Мехмет - паші , цар відкупився з полону ,підписав ганебний для Московії Прутський мир. Зобов'язався вивести усі гарнизони з правобережжя ,повернути Азак і Таґанроґ , зрузнувати Новобогородицьку фортецю, Кам'яний затон , поклявся особисто не воювати проти Османії (цю клятву виконав ) .
1712 року султан Ахмет ІІІ категорично вимагав від царя вивести всі московські війська з Гетьманщини. Але нове "Велике золото " від царя візірові зняло це питання.

* * використани
матеріали з праць Миколи Галичанця ,автора книг " Москвино
-великороссо-русська тюрська кипчацька ординська нація" ( у двох
книгах)

Україна і Польща в документах 1918-1922 рр

Sat, 12 May 2012 12:17:30 GMT

Том 1 та 2 можна закачати натиснувши на картинку. В основному інформація на польській мові.

Старі фото

Sat, 12 May 2012 08:16:41 GMT

Luty 1944, Wołyń Солдати 27 Wołyńskiej Dywizji Piechoty AK під час атаки.
1920, Stanisławów. Józef Piłsudski i Symon Petlura в оточені офіцерів.

Maj 1920, Kijów, Ukraina
Входження військ польських і українських до міста. Польські вояки на Хрещатику.