?

Log in


Летом этого года к.и.н., ст. преподаватель Кафедры истории России до начала XIX века исторического факультета МГУ А.Е.Тарасов обнаружил на колокольне Никольского кафедрального собора города Оренбурга как считалось давно пропавший колокол "Голубь", который был отлит в 1699 году по заказу Ивана Мазепы для Воскресенской церкви в его гетманской столице – городе Батурине.

Это работа известного украинского мастера из Глухова - Карпа Балашевича. Колокол получил свое название из-за рельефного изображения птицы на его стенке. Помимо голубя колокол украшали изображение человека с булавой, возможно, портрет самого Мазепы, герб гетмана, сюжет «Воскресение Христово», разнообразный орнамент, включая поясок ангельских головок.

В 1708 году гетманская столица была разрушена московскими войсками. Колокол был перевезен в Домницкий Рождественско-Богородицкий монастырь на Черниговщине, где и затерялся среди других колоколов. Повторное открытие «Голубя» состоялось в 1927 году благодаря черниговскому этнографу Б.К.Пилипенко. О "Голубе" заговорили как об одном из наиболее примечательных памятников украинского колокольного дела. Тогда же колокол был перевезен в Черниговский исторический музей, где он находился до начала Второй миро- вой войны, а потом пропал. Некоторые украинские исследователи приводили доводы в пользу того, что "Голубь" отправили на переплавку.

Однако «Голубь» оказался "жив"! Еще в мае 2015 года А.Е.Тарасов обнаружил, что на колокольне Никольского кафедрального собора сохранились два колокола, изготовленных в конце XVII века. Однако, ни служащие Оренбургской епархии, ни местные краеведы ничего про историю этих колоколов не знали. Спустя два месяца А.Е.Тарасов повторно осмотрел один из колоколов со всех сторон, в том числе и там, где не мог этого сделать ранее. В результате обследования на одной стороне колокола было найдено выпуклое изображение птицы со сложенными крыльями и надписью «голубъ», а на другой стороне -герб и фигура во весь рост, одетая в жупан, с саблей на боку. То есть изображение гетмана Ивана Мазепы…

Обстоятельства попадания колокола в Оренбург пока неизвестны, возможно, его перевезли туда в середине 1940-х годов. В настоящее время колокол не используется для церковного звона: он утратил язык и приобрел трещину.

Толочко в Северодонецке

Оригинал взят у bratgoranflo в Толочко в Северодонецке


Еще раз доказывает - как важно подобрать своевременную и нужную цитату из классики))
Оригинал взят у bratgoranflo в Иосиф Верещинский – казакующий епископ. 2-я часть

Итак, после некоторого перерыва, продолжим изучать зигзаги биографии Иосифа Верещинского, епископа Киевского, аббата Сецеховского и вообще незаурядного человека. Как мы помним год Господень 1593 прошел и завершился для епископа в хлопотах посвященных попыткам примирить бунтующее казачество и представителей правительства. Конфликт, в основе которого лежала недальновидная  государственная политика – хотелось использовать казаков как военную силу, одновременно оставляя их на положении «незаконных вооруженных формирований» как только военная опасность исчезнет, удалось уладить, но не разрешить – казаки продолжали хозяйничать на волости, а правительство - думать, как их оттуда убрать. Немало времени размышлению над этим вопросом посвятил и Верещинский, по прежнему считавший, что Речь Посполитая не рационально использует принадлежащие ей территории и людской ресурс их населяющий. Этой теме будут посвящены почти все последующие его написанные политические трактаты.
    Проблемы защиты УкраиныCollapse )

Оригинал взят у bratgoranflo в Иосиф Верещинский – казакующий епископ. 1-я часть

   С польско-литовским периодом истории Украинских земель среднестатистический читатель знаком мало. И дело тут не только в особенностях преподавания истории в школе (из учебников по которым я учился, можно было сделать вывод, что в период с 1240 по 1648 года, царила тьма «оккупации» изредка озаряемая крестьянско-казацкими восстаниями) но в не особой популярности этого периода в собственно научном сообществе – соответственно и попуализировать тему особо некому. Радует, что сейчас ситуация меняется в лучшую сторону.
     В связи с такой малой известностью, немало примечательных людей, живших в ВКЛ и Речи Посполитой, по сей день обойдены вниманием общественности.К таковымCollapse )


В Маневичах на Волыни состоялась пресс-конференция, посвященная уникальной находке лодки-долбленки у села Староселье. На ней директор Маневицкого краеведческого музея Петр Хомич рассказал об этом событии и своем видение будущего экспонирования лодки в "Музее одного экспоната" поселка.

"Уникальная находка, была обнаружена, так как в этом году очень засушливое лето. Когда уровень воды в реке Стырь значительно упал, местные рыбаки почти на глубине 4 метров увидели, что в русле реки Стырь, а именно в урочище Острый угол, между селами Староселье и Копылье, на правом берегу выглядал кусок, похожий на обычную колоду " - рассказывает Петр Хомич.

При детальном осмотре было выявлено, что на прибрежной полосе на глубине примерно 4 метра виднелись контуры лодки - долбленки длиной 12-13 метров, толщина борту 7-8 сантиметров, глубина самой лодки до метра.

31 августа уже с учеными было осмотрено место, где найдена лодка. При детальном осмотре выяснили, что это лодка-довбанка. Длина лодки - почти двенадцать метров, в ширину она - 75 сантиметров, в глубину - до метра.

Что же приблизительного возраста находки, то сначала нужно сделать радиоуглеродный анализ. Глядя на конструкцию лодки можно сказать что, находка достигает казацких времен или Киевской Руси.

Поднимать нужно было срочно, поэтому к вечеру 2 сентября удалось достать лодку-долбленку и транспортировать в Маневичи, где нашли помещение для его хранения и консервации.

"По мнению археологов, лодка-однодеревка - по-настоящему уникальная находка. В Украине таких - несколько. Корпус "долбленки" сконструировали так, чтобы вода не попадала на борт. А еще на ее корме четко просматриваются надстройки и резьба, - продолжает Петр Хомич. - Ученые имеют большой опыт консервации подобных объектов. Поэтому я даже не сомневаюсь, что лодку мы обработаем специальными полимерами, а затем после консервации которая может затянуться два-три года, она пополнит экспозицию "Музея одного экспоната" в Маневичах."
http://gazeta.ua/ru/articles/history/_na-volyni-podnyali-unikalnuyu-lodkudolblenku/646764



Pochodzenie Stefana Batorego od Piastów


Bolesław III Krzywousty Piast, ks. Polski × Salomea, hr. Berg-Schelklingen

Agnieszka, ks. polska × Mścisław II Chrobry, wielki ks. kijowski

Roman, wielki ks. kijowski i halicki × Maria Bizantynka

Helena (Maria), ks. halicka × Michał, ks. czernichowski i kijowski

Rościsław, ks. halicki × Anna, ks. węgierska

Elżbieta, ks. halicka × Zofia Modlibowska h. Dryja

Elżbieta Dárói × Moys (Majos) Dárói, ban Słowenii

Móricz Meggyesi × Mikołaj Meggyesi, wojewoda siedmiogrodzki

Anna Meggyesi× Władysław Báthori

Stanisław Báthori × Anna Szikszói

Stefan Báthori de Somlyó × Dorota Várdai

Mikołaj Báthori de Somlyó × Barbara Kézméri

Stefan Báthori de Somlyó, wojewoda siedmiogrodzki × Katarzyna Telegdi

Stefan Batory, król Polski (1533-1586)

http://genealogia.okiem.pl/tron/batory_stefan.htm
В 1649 році в Прилуцькому полку було 20 сотень, в тому числі і дві Варвинські (5-а і 6-а сотні).

Перша Варвинська сотня

Микита Антоненко, Каленикъ ДЂвочка, Аврамъ Юрченко, Тимошъ Сидоренко, Гаврило Павленко, Сава Лекяненко, Омелинъ Яковенко, Сава Чугуевець, Дмитро Сученко, Яцько Гриценко, Мисько Грыценко, Семенъ Капевець, Хилко Трилля, Третьяъ Иванъ, Максим Павленко, АндрЂй Пташниченко, Стецько Ивановичъ, МойсЂй Кондратенко, Мисько Сторожъ, Иванъ Квасъ, Кондратъ Шостакъ, Курило Маценко, Ярема Салитраникъ, Иванъ Рублевский, Сахно Яременко, Хома Титенко, Кузма Трилисъ, Иванъ Шовкъ, Тишко Товстопятъ, АлексЂй Шовкоплясъ, Семенъ Василенко, Семенъ Опанасенко, Пашко Евхименко, Іосько Максименко, Максимъ Плакса, Семенъ НехлЂбный, Хвесько Чалый, Сахно Пархоменко, Иванъ Карпусенко, Сахно Ковтуненко, Иванъ Якубенко, Степанъ КорнЂенко, Дмитро Луканенко, Стецько Савченко, Мисько Петренко, Васько Моргунъ, Карпъ Мироненко, Лашко Назаранко, Омелянъ Почопъ, Редько Токаренко, Фесько Іовченко, Павелъ Токаренко, АндрЂй Петренко, Хилко Сенченко, Масько Гагаринець, Сава Иваненко, Хилко Воронченко, Михайло Масенко, Кузьма Петренко, Хвесько Шулга, Василь Гринченко, ИванЂ Бовдунъ, Данило Галенко, Масикъ Хожаець, Харко Тимченко, Дацько Кузменко, Гаврило Гирманъ, Хома Мищенко, Левко Перекриста, Антонъ Калюжченко, АндрЂй Головка, Грыцько ВЂрченко, Іосько СтахнЂенко, Гаврило Ситникъ, Нестеръ Гвоздиченко, Хвилко Бурдунъ, Сидоръ Пилипенко, Парфенъ Калайденко, Василь Щербина, Федоръ Нищый, Грицько Маценко, Семенъ Гусаченко, Хведоръ Саненко, Василь Троеченко, Хведоръ Никиноненко, Демянъ Григоренко, МойсЂй Иляшенко, Яцько Ивашенко, Павелъ Золочаникъ, Иванъ Коваленко, Никонъ СергЂенко, Данило Нестеренко, Яковъ БЂлоусенко, Лукянъ Назаренко, Иванъ Козыръ, Назаръ Утратенко, Дмитро Барышенко, Манько Туръ, Климъ Лащенко, Савка Туникъ.


Друга Варвинська сотня...Collapse )
Оригинал взят у bratgoranflo в Н.В. Гоголь Размышления Мазепы

   Такая власть, такая гигантская сила и могущество навели уныние на самобытное государство, бывшее только под покровительством России. Народ, собственно принадлежавший Петру издавна, [униженный] рабством и [деспотизмом], покорялся, хотя с ропотом. Он имел не только необходимость, но даже и нужду, как после увидим, покориться. Их необыкновенный повелитель стремился к тому, чтобы возвысить его, хотя лекарства его были слишком сильные. Но чего можно было ожидать народу, так отличному от русских, дышавшему вольностью и лихим козачеством, хотевшему пожить своею жизнью? Ему угрожала <у>трата национальности, большее или мень<шее> уравнение прав с собственным народом русского самодержца. А не сделавши этого, Петр никак не действовал бы на них. Всё это занимало преступного гетьмана. Отложиться? Провозгласить свою независимость? Противопоставить грозной силе деспотизма силу единодушия, возложить мужественный отпор на самих себя? Но гетьман был уже престарелый и отвергнул мысли, которые бы дерзко схватила выполнить буйная молодость. Самодержец был слишком могуч. Да и неизвестно, вооружилась <ли бы> против него вся нация и притом нация свободная, <которая> не всегда была в спокойствии, тогда как самодержец всегда [мог] действовать, не дав<ая> никому отчета. Он видел, что без посторонних сил, без помощи которого-нибудь из европейских государей невозможно выполнить этого намерения. Но к кому обратиться с этим? Крымский хан был слишком слаб и уже презираем запорожцами. Да и вспомоществование его могло быть только временное. Деньги могли его подкупить на всякую сторону. Тогда как здесь именно нужна была дружба такого государства, которое всегда бы могло стать посредником и заступником. Кому бы можно это сделать, как не Польше, соседке, единоплеменнице? Но царство Баториево было на краю пропасти и эту пропасть изрыло само себе. Безрассудные магнаты позабыли, что они члены одного государства, сильного только единодушием, и были избалованные деспоты в отношении к народу и непокорные демокра<ты> к государю. И потому Польша действовать решительно <не могла>. Оставалось государство, всегда бывшее в великом уважении у козаков, которое хотя и не было погранично с Малороссией, но, находясь на глубоком севере, оканчивающееся там, где начинается Россия, могло быть очень полезно малороссиянам, тревожа беспрестанно границы и держа, так сказать, в руках Московию. Притом шведские войска, удивившие подвигами своими всю Европу, ворвавшись в Россию, [могли] бы привести царя в нерешимость, действовать <ли> на юге против козаков или на севере против шведов.

В таких размышлениях застало Мазепу известие, что царь прервал мир и идет войною на шведов.
Н.В.Гоголь. Полное собрание сочинений в четырнадцати томах -т. 9 1952 г.

Из истории Донбасса

Оригинал взят у bratgoranflo в Из истории Донбасса
Оригинал взят у allin777 в Советский Донбасс


Государственный архив Донецой области. ф.п 326, оп.1, д.130, л.47

Могильник ранньозалізного часу знайшли археологи "Рятівної археологічної служби" у селі Ременів поблизу Львова. Знахідку виявили під час нагляду за будівельними роботами на території нового житлового кварталу. Похованням щонайменше 2,5 тис. років.



Автор: Рятівна археологічна служба

"Наразі ми дослідили лише чотири поховання, які були згори. Це скелети чоловіка, жінки і двох дітей, ймовірно, дівчинки 10 років і дитини орієнтовно 5 років. На скелеті жінки виявили мідне кільце, а поруч з дівчинкою – мідну кільцеподібну скроневу підвіску. Припускаємо, що ці поховання лише невелика частина могильника," - розповів керівник археологічної експедиції Олександр Сілаєв.

Окрім цікавої знахідки ранньозалізного часу, археологи на поселенні Ременів-1 натрапили на численний матеріал часів середньовіччя. За словами Олександра Сілаєва, у результаті розкопок розкрито господарську яму, у якій знайдено значну кількість кераміки Х-ХІІІ століття, мідне кільце та 3 фрагменти скляних браслетів. Ці артефакти ще раз підтверджують існування тут великого поселення давньоруського часу.

Нагадаємо, минулого тижня археологи розпочали рятівні дослідження у селі Ременів, поблизу Львова. Фахівці НЦД "Рятівна археологічна служба" Інституту археології НАН України вивчають різночасове поселення Ременів-1, яке з 2000 р. є пам'яткою археології місцевого значення. Її ще у 1970-х роках відкрив відомий дослідник Микола Пелещишин. Це багатошарове поселення, тобто на одному місці впродовж різного часу існували поселення різних культур. Попередньо тут були виявлені житло ранньозалізного часу (І тис до н.е.), артефакти черняхівської культури (ІІІ-VI ст) та періоду середньовіччя.
http://gazeta.ua/articles/history/_pid-lvovom-arheologi-znajshli-pohovannya-yakim-25-tisyachi-rokiv/637288

9 июля 1941 г., среда.

Сегодня мы уезжаем. Ужасное чувство. Стыдно смотреть людям в глаза. Если спросят меня, зачем я уезжаю, я не смогу ответить. Леля не складывает вещи. Она считает, что ехать нам нельзя. Денег у нас нет. Нигде во всем Союзе ни одной знакомой души. Она говорит: "Ты хочешь потерять ребенка в дороге?" Татьяна и я хотим ехать.
Леля уволена с работы. Их товарищество перестало существовать. Итак, мы прощаемся с Киевом, хотя едем совсем почти без вещей. Как-то отъезд из города нельзя себе представить.
Заехали в старую квартиру Татьяны. У следующего дома молодые парни играют в карты, расплачиваясь огромными деньгами. У них вид вполне довольных, никак не затронутых войной базарных спекулянтов. Они и на войну не бегут, и из города не бегут.
Мимо без конца идут машины. Многие замаскированы ветками, вымазаны грязью. У моста пробка. Проверяют документы. Если слышно гудение самолетов вверху, все головы подымаются и ждут. Через мост вереницей машины, подводы, красноармейцы, люди с узлами. За мостом снова пробка. Там движение в обе стороны, все время тормозящееся.
К Киеву идут тяжелые орудия и танки. От города все и все, что угодно.
Читати більшеCollapse )

Щоденник Ірини Хорошунової

Видання "Гордон" розпочало публікацію щоденника Ірини Хоршунової, киянки, яка пережила німецьку окупацію Києва. Думаю що всім буде цікаво. Викладаю мовою оригіналу:


"ГОРДОН" начинает серию публикаций из дневника Ирины Хорошуновой – коренной киевлянки, которая пережила оккупацию украинской столицы в годы Второй мировой войны. Ее записи – уникальное историческое свидетельство, это не воспоминания, а описание событий в реальном времени. Редакция будет публиковать дневник в те даты, когда его писала Хорошунова. Документ открывается записью от 25 июня 1941 года.
Ирина Хорошунова родом из киевской семьи Маркевичей, ее прадед – известный историк, музыкант и фольклорист. Мама Ирины, Алла Александровна, окончила Смольный институт и стала учительницей немецкого языка, после революции работала машинисткой и счетоводом. Ее муж, отец Ирины, рано умер, и дети остались на попечении матери. Во время репрессий 30-х годов Аллу Александровну арестовали и расстреляли. В годы войны за связь с подпольем была убита семья родной сестры Ирины, а сама она спаслась благодаря друзьям.
В связи с последними событиями в Украине дневник, опубликованный ранее Институтом иудаики, приобретает новое актуальное звучание. За идею начать на его основе серию публикаций редакция интернет-издания "ГОРДОН" благодарит историка и журналиста, сотрудника Украинского института национальной памяти Александра Зинченко.

Памяти всех советских людей,
погибших в Великой Отечественной войне,
посвящаю


25 июня 1941 г., среда
Итак, война. Сомневаться не приходится. Сегодня четвертый день войны. Мирной жизни словно никогда и не было. Все перемешалось, спуталось. Все важное до сих пор потеряло теперь всякий смысл. Многие начинания остались и останутся неоконченными. Стремления не осуществятся. Война – это смерть и разрушение. И кто знает, кто останется жить, а кого не будет больше.
Сейчас не время заниматься рассуждениями. Фронт от нас далеко. Но мы тоже на фронте. Если 22-го мы не сообразили сразу, что такое произошло, то сегодня все почувствовали себя на войне, и, хоть не очень приятно сознаваться в трусости, приходится сказать, что от ужаса и панического страха не так-то легко освободиться, особенно, если ждешь с минуты на минуту очередного налета.
Во дворе дети шумят, и солнце светит, словно ничего не происходит. Ребята кричат и плачут во время налета, а потом играют в классы осколками зенитных снарядов. Матери плачут. Старших детей провожают на фронт. За младших трясутся во время налета. Мужчины посерьезнели сразу. И у всех настроение тревожное, чтобы не сказать ужасное, потому что небо хоть и голубое, да с него теперь летят бомбы, от которых нигде нет спасения.
Сегодня было самое страшное утро. Читати більшеCollapse )

Терем

"Живет моя отрада
В высоком терему,
А в терем тот высокий
Нет хода никому..."

Хтось підкаже - чи були у київських, древлянських, волинських та галицьких князів та бояр терема? Чи це було властиво лише Володимиро-Суздальській Руси? Щось не можу згадати з українських народних казок такого слова, а може я просто давно їх не перегортав... І чи не є це слово викривленим словом "гарем" - як результат впливу ісламського світу (татари, тюрки) з усіма випливаючими наслідками?

Археологи відкрили саркофаг під підлогою у капличці Різдва Пресвятої Діви Марії в Хелмі, в якому, вірогідно, був похований один із синів князя Данила Галицького.

Данило Галицький

Данило Галицький

Дзеннік всходній

Про це повідомляє dziennik wschodni.

Капличка знаходиться в місці, де з 1260 р. до 18 століття був кафедральний собор, заснований князем Данилом Галицьким.

У підлозі останньої серед інших були поховані сам князь та два його сини.

Знахідки археологів це підтверджують, - йдеться у повідомленні.

Польські та українські дослідники, які проводять розкопи, вважають, що це є останки Романа або Шварна Даниловичів. Обидва були синами князя Данила Галицького.

Роман не дожив до 30 років і лише протягом кільков років правив Луцьком та Новогрудками.

Шварно правив не лише Галицько-Волинською Русю, але й Великим Литовським князівством, а Хелм був його столицею.

Коли дослідники виявили останки, то, серед іншого, вони знайшли позолочений дзвін, який досі дзвонить.

Вчені вважають, що є значні шанси, що антропологічні дослідження допоможуть встановити особу загиблого.

Наразі ж відомо, що покійний мав два поранення від меча, ачереп був пошкоджений, можливо, татарською стрілою.

Археологічні дослідження у Хелмі проводять вчені Інституту археології та етнології  та Львівської політехніки. Раніше вони виявили, це була церква, побудована із цегли в романському стилі, з трьома нефами. Про це розповів керівник української науково-дослідного групи Юрій Лукомський.

Дослідники сподіваються також знайти захоронення князя Данила Галицького, який  у 1252 році заснував укріплене місто Львів, назване на честь його сина Лева.
http://www.varianty.net/26790-u-khelmi-znaideno-pokhovannia-syna-kniazia-danyla-halytskoho

ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ «ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ. РЕЗУЛЬТАТИ ДЕМОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ»

Посольство Канади в Україні та Програма імені Фулбрайта в Україні запрошують на прес-конференцію «Трагедія Голодомору 1932-1933 років. Результати демографічного дослідження», що відбудеться у вівторок, 23 червня 2015 року о 10.30 у Посольстві Канади в Україні за адресою м. Київ, вул. Костельна, 13А.

Колектив дослідників у складі Олега Воловини (Університет Північної Кароліни, США) та Омеляна Рудницького, Наталії Левчук, Павла Шевчука та Алли Ковбасюк (Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України) вперше провів оцінку демографічних наслідків Голодомору окремо для міського й сільського населення України, у тому числі оцінку втрат населення за віком і статтю. Загальні втрати населення України у 1932-1934 роках становлять 4,5 мільйонів, у тому числі 3,9 мільйонів втрат через надсмертність і 600 тисяч втрат ненародженими. На основі аналізу детальної демографічної статистики у 1927-1939 роках виявлено значні відмінності не лише у рівні показників надсмертності міського та сільського населення у роки голоду, а також у їх розподілі за віком. Результати дослідження опублікованоу Canadian Studies in Population під назвою “Demography of a man-made human catastrophe: The case of massive famine in Ukraine 1932-1933”. Обчислення втрат населення по республіках Радянського Союзу опубліковано у розділі книги «Famines in European Economic History: The Last Great European Famines Reconsidered (Routledge Explorations in Economic History)».

Мова прес-конференції – українська. Запитання можна ставити українською та англійською мовами.

На прес-конференції виступлять:
- Роман Ващук, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні.
- Олег Воловина, дослідник Центру славістичних, євразійських та східноєвропейських студій Університету Північної Кароліни, США, дійсний член Наукового Товариства імені Т. Шевченка, стипендіат Програми імені Фулбрайта 2008-2010, 2014-2015 років.
- Марта Коломиєць, Директор Програми імені Фулбрайта в Україні.
- Елла Лібанова, Директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, академік НАН України.

Просимо журналістів і всіх охочих відвідати захід зареєструватися до 12.00 22 червня, а також завважуємо, що Вам необхідно прийти за 15 хвилин до початку заходу і обов’язково мати при собі документи, які засвідчують особу (громадянський або закордонний паспорт)

Государственный Эрмитаж в десятый раз отпраздновал День Мецената. В этом году музею преподнесли в дар сразу несколько интересных экспонатов, среди которых выделяется предположительный портрет гетмана Ивана Мазепы кисти его современника, немецкого портретиста Бальтазар Деннера. Теперь специалистам Эрмитажа предстоит провести исследовательские работы, чтобы подтвердить или опровергнуть предположение о том, что на полотне изображен именно неверный соратник императора Петра Первого.

Также Эрмитаж получил в дар коллекцию суданского оружия рубежа 19-20-х веков: кинжалы, копья, охотничий инструмент. Третьим подарком стал рисунок к картине Иеронима Франкена II "Притча о девах разумных и неразумных".

Кроме того, на Дне Мецената были представлены проекты, осуществляемые в Капелле Санкт-Петербурга (серия благотворительных концертов) и музеях-заповедниках "Царское Село" и "Петергоф" (реставрация – соответственно – Агатовых комнат и Самсона). Социальная часть была представлена проектами футбольного клуба "Зенит" и Обуховского завода.

Фонтанка.ру

Як УНР вводила єврочас.

У 1918-му годинники переводили на 68 хвилин
У 1918 році Україна узгодила свій час із середньо-європейським.

В Російській імперії користувалися місцевим сонячним часом. У ХІХ ст. це ще не вносило якогось великого дискомфорту у життя, адже мобільність населення була невисокою, а зв'язок тільки зароджувався.

Незручності відчувалися хіба що на залізниці. Через це на ній було запроваджено Петроградський час, який був місцевим сонячним часом для одного із петроградських вокзалів. При цьому різниця у часі із європейськими сусідами Росії становила 1 годину і 8 хвилин.

Перетинаючи кордон між Австро-Угорщиною та Російською імперією, пасажири мали можливість подорожувати у часі. Адже коли у Львові була 12 година дня, на Київському вокзалі годинники показували 10 годину 52 хвилини. Додавалася і різниця у 14 днів між старим і новим стилем календаря.

Однак, поступово ставало очевидним, що така ситуація є ненормальною. Тимчасовий уряд, що прийшов до влади в Росії у березні 1917 р., спромігся лише на переведення годинника на 1 годину вперед з метою економії енергоресурсів.

Життя йшло вперед. У листопаді 1917 р. проголошено Українську Народну Республіку. Згодом підписано Берестейський мирний договір між УНР та Центральними державами (Німеччиною, Автро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною).

Проєвропейський вектор зовнішньої політики УНР став переважати над прагненням жити у федерації із Росією. Тим паче, що там владу захопили більшовики.
Газетна публікація "Закону про заведення на Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середнє-европейський час" (Вістник Ради народніх міністрів Української Народньої Республіки. - 1918. - № 14. - С. 4.)

За розв'язання календарно-годинникової плутанини взявся тодішній український парламент - Центральна Рада. 12 лютого 1918 р. було ухвалено "Закон про заведення на Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середнє-европейський час".

Згідно з цим законом по всій території Української Народної Республіки стрілки годинників переводилися на 1 годину і 8 хвилин назад, а 16 лютого рахувалося 1 березням.

Відтоді Україна стала жити в одному часовому поясі із Берліном та Віднем. Росія узгодила свій годинник із Європою із різницею в 1 годину лише у 1919 р.

Відзначимо, що політичний підтекст такого рішення тоді не приховувався.

Газета "Вістник Ради народніх міністрів Української Народньої Республіки" - тогочасний відповідник нинішнього "Урядового кур'єра" - прямим текстом писала:

"Україна розриває рішуче старі примусові зв'язки з Московщиною, відмежовується від напастників, що силоміць хотіли її держати в руці своїй, зв'язується тійсніше з західньою Європою, а з тим мусить прийняти і спільний рахунок часу, вагу і міру, тому що ріжниці в сих рахунках і мірах дуже утрудняють зносини, торговлю, подорожі".

Tags:

Оригинал взят у bratgoranflo в Русские, и не только, в украинском фольклоре


Взято из Сказки, пословицы и т.п., записанныя въ Екатеринославской и Харьковской губерниях [Текст] / Сост. И.И.Манжура. - Харьков : Тип. К.Счасни, 1890. http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=17

Profile

flag
history_ua
Маловідомі сторінки історії України

Поточний місяць

лютий 2017
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728    

Tags

Зміст сторінки

Syndicate

RSS Atom
Розроблено LiveJournal.com
Designed by heiheneikko